У наші дні все більше місця в системі безпеки життєдіяльності займає дитячий травматизм. На дитячий вік припадає 25% всіх пошкоджень, які отримує людство. За даними Міністерства охорони здоров’я України 360 тисяч дітей у середньому щороку травмуються. Травматизм взагалі є причиною номер один дитячої смертності. У середньому 100 дітей на добу проходить лише через травмпункт столичного Охматдиту.

В усіх країнах проблема профілактики шкільного травматизму стає предметом особливої стурбованості широкого кола осіб і працівників різних спеціальностей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ)  біля 90% травм дітей є результатом ненавмисних, випадкових інцидентів. Щорічно від таких травм помирає біля 830 000 дітей, або біля 2300 щоденно.

 Найменш розповсюджений травматизм серед дітей першого року життя. Діти дошкільного віку майже постійно знаходяться під наглядом батьків чи вихователів дитячих закладів і рівень травматизму серед них не перевищує 5% від загальної кількості.

А ось діти шкільного віку отримавши певну самостійність та свободу і не маючи достатнього життєвого досвіду травмуються значно частіше. При цьому хлопчики серед травмованих складають 65-70%, що пояснюється їх схильністю до рухливих ігор, активного відпочинку.

За місцем виникнення травми у дітей можна виділити наступні види дитячого травматизму: побутовий, вуличний, шкільний (під час знаходження в школі), дорожньо-транспортний, та спортивний (під час тренування чи спортивних змагань).

 Виділяють наступні види дитячого травматизму: побутовий (60%); вуличний (пов’язаний та не пов’язаний з транспортом) – 15%; шкільний (8%); спортивний (9%); інший (5%).

Шкільні травми включають нещасні випадки у учнів загальноосвітніх шкіл усіх типів, що виникли в період їхнього перебування у школі (на уроці, включаючи урок фізкультури, на перерві, на пришкільній ділянці). Через велику скупченість, повсякчасне переміщення з класу в клас, перерв, коли дитяча енергія, накопичена за урок, вихлюпується протягом декількох хвилин, травми неминучі. Кожна п’ята травма зі школярами відбувається в самій школі, причому 4/5 з них – на перерві.

Дорожньо-транспортні аварії, утоплення, опіки, падіння і отруєння є ведучими причинами смерті дітей в наслідок травм. Дорожньо-транспортні аварії є ведучою причиною смерті дітей у віці від 10 до 19 років. Ремені безпеки і дитячі утримуючі пристрої, шоломи, пішохідні доріжки, рух транспортних засобів у денний час з увімкненими фарами, обмеження швидкості, закони, що забороняють керування транспортним засобом після вживання алкоголю, застосування водійських прав з диференційованим статусом (обмеження прав особам, що стали водіями нещодавно) входять до кола найбільш успішних заходів з попередження дорожньо-транспортних травм

       У багатьох країнах утоплення є ведучою причиною смерті від травм серед дітей. Щоденно у світі 480 дітей гине в наслідок утоплення. Успішними заходами з попередження утоплення включають використання рятувальних жилетів, огородження плавальних басейнів, закривання небезпечних ємностей з водою і надання невідкладної допомоги у надзвичайних ситуаціях. Щоденно у світі вмирає 260 дітей внаслідок опіків. Опіки від полум’я і гарячих рідин можуть приводити до стійкої інвалідності. Димова пожежна сигналізація, запальнички, недоступні для запалювання дітьми, регулятори температури гарячої води ефективно запобігають опікам.

Падіння є причиною половини випадків звернення дітей до відділень лікарень з надання невідкладної допомоги. Незважаючи на те, що більшість падінь приводить всього лише до декількох подряпин і синців, 130 дітей щоденно гине в наслідок падінь. Серйозних падінь можна уникнути при застосуванні відповідних решіток на вікнах і спеціально сконструйованих дитячих виробів та обладнання дитячих майданчиків, що відповідають стандартам безпеки.

Щоденно у токсикологічні центри усього світу поступають тисячі дзвінків. І хоча більшість з цих випадків вирішується по телефону, щоденно від отруєнь вмирає 125 дітей. Ефективні способи попередження отруєнь включають безпечне зберігання токсичних речовин, упаковку для ліків та інших отрут, не доступну для відкривання дітьми, розподілення ліків у кількостях, які не можуть приводити до смертельних наслідків, та більш широкий доступ до токсикологічних центрів.

Усі діти мають право на безпечне довкілля і заслуговують на захист від травм. Багато життів дітей можуть бути врятовані завдяки інтеграції заходів з попередження дитячого травматизму в інші глобальні зусилля з охорони здоров’я дітей.